Війна за Незалежність України

Ми будемо вічно пам’ятати тебе, солдате! Горить свіча і пам’яті сльозаДодолу з неї краплями стікає. Земля ридає, плачуть небеса, Героїв Україна пам’ятає…Б.Пісний 3 лютого ясний день став страшніше ночі – Баштанка прощалася зі своїм сином, янголом-захисником, Героєм, який поринув у вічне майбуття, – 32-річним Сергієм Пацулою. Він загинув близько 23 години ночі 31 січня 2017 […]

Не дай від болю нам закам’яніти «Моліться, люди України, за тих, хто на передовій!Моліться за чужого сина, щоб вас колись потішив свій»О.Сніжко   Нещодавно Миколаївщина відзначала 73-тю річницю звільнення територій області від нацистських загарбників. Вірю, що скоро ми будемо відзначати річницю звільнення України від запроданців-сепаратистів та російських найманців, і без зовнішнього втручання будь-кого будуватимемо сильну,

Вірний присязі до останнього подиху На долю Володька Максима Миколайовича випало чимало випробувань ще з дитинства. Народившись 22 жовтня 1989 року в Одесі, вже за кілька років хлопець разом з мамою Ольгою Миколаївною переїхав жити в Острівку, що на Очаківщині. – На своє життя нарікати було ніколи та й нікому. Міцну родину створити не вдалось.

Він спішив жити… Я не знаю, як Ігор Музика приймав рішення піти на війну. Не знаю, що відбувалось у його голові і скільки часу він зважував це непросте рішення, адже точно знаю, йому ніколи не доводилося воювати. Він не вмів і не хотів вбивати. Та спекотні події на сході України різко відкоригували його подальшу долю.

Історія кохання та історія розлуки Історія кохання … У кожного вона єдина і неповторна. Почалася вона для Сергія та Тетяни 23 листопада 1996 року. Вони познайомились, коли природа, вмившись осіннім холодним дощем, почала сипати на землю сніг. Познайомились, аби назавжди пам’ятати очі один одного, слова. І багато троянд, які любив дарувати Сергій.«Я часто говорила, щоб

Хлопець з хоробрим серцем   Визволення від ворога стратегічно-важливого населеного пункту Піски, що поблизу Донецького аеропорту почалось ще в липні 2014 року. Гарячі бої тривали тут і спекотним літом, і восени, і взимку. Серед бійців, що кожного дня вели бої з терористами був і наш молодий земляк – Михайло Губриченко – солдат батальйону «Фенікс». Мужність

Позивний «Мамай»: послання всій Україні «І знов я знайшов пару хвилин зібратись з думками і написати для вас. Стомились ми трохи на своїй «продуваємій» всіма вітрами позиції, бо людей не вистачає, готуємось до зими, заготовляємо дрова, будуємо, та ще й «сепари» дістають – так що воюємо, як завжди. Щодня підходять ДРГ, дістають з ДШК, прилітають

У мирному вкраїнському селі попрощалися з Героєм   Йому ледь виповнилось 20, коли обірвалась нитка молодечого життя. 11 липня 2014 року в районі населеного пункту Зеленопілля Свердловського району Луганської області, під час обстрілу позицій підрозділів 1 батальйону тактичної групи з установки БМ-21 «Град» незаконними збройними формуваннями, пряме влучення в автомобіль Олексія Волкова не залишило хлопцеві