Миттєвості війни

Олексій Губський, ветеран АТО. У 2015 році пішов добровольцем на фронт. Пройшов військовий шлях з добробату «Карпатська Січ» до складу Збройних Сил України – Піски, злітну смугу Донецького аеропорту та Луганщину. У цивільному житті започаткував власну справу VETERANO COFFEE. Одружений, має сина. {youtube} CSWTkkouLd0 {/youtube}

Олександр Смирнов, ветеран АТО, археолог. Навесні 2014 року як випускник військової кафедри потрапив під першу хвилю мобілізації. У складі тодішньої 79-ї окремої аеромобільної бригади вирушив на схід. Влітку потрапив в оточення, був поранений. Після повернення Олександр Смирнов продовжує викладати у МНУ ім..В.Сухомлинського на кафедрі історії та археології. В номінації «Наука і вища школа» визнаний «Городянином

Євген Мінін, волонтер, капелан. Почав допомагати українській армії від березня 2014 року. Серед перших – морські піхотинці, що були вимушені вийти на материкову Україну через окупацію Криму. Після – почав їздити на Схід, на позиції Збройних Сил України. Разом з волонтерами привозив бійцям амуніцію, продукти, дитячі малюнки. За деякий час став військовим священником. {youtube} {/youtube}

Юлія та Лідія Немлій. Волонтерки. Переселенки. Від початку окупації півострову були вимушені покинути рідний Крим та оселитися у Миколаєві. З березня 2014 року Юлія та Лідія допомагають українським захисникам – збирають посилки на передову, в’яжуть маскувальні сітки, координують волонтерів, опікуються родинами загиблих бійців. І мама і донька відзначені державними нагородами за свою волонтерську діяльність. А

Володимир Мінаков, ветеран АТО, завідувач відділу Миколаївського обласного центру патріотичного виховання. До війська потрапив за мобілізацією у січні 2015 року. У складі 81-ї окремої десантно-штурмової бригади виконував бойові завдання на Сході країни. Ротація тривала 15 місяців. По поверненні до рідного Миколаєва активно взявся за національно-патріотичне виховання молоді. На базі колишнього обласного центру туризму очолив гурток,

Олена Кравченко, дружина загиблого героя АТО Олександра Кравченка. Служив Олександр у 30-й механізованій бригаді. 9 лютого 2015 року поблизу Дебальцевого боєць потрапив у ворожу засідку і був поранений. Його та ще кількох травмованих військових евакуювали на автомобілі. Машина наскочила на міну. Тіла бійців були сильно понівечені. Після ідентифікації загиблого передали рідним для поховання. Олександр Кравченко

Володимир Закалюжний, начальник відділу Міністерства ветеранів у Миколаївській області, ветеран АТО. До війська потрапив під час 3-ї хвилі мобілізації. У складі 28-ї окремої механізованої бригади брав участь у визволенні Курахового, Красногорівки, Маріїнки. На адмінбудівлях містечок встановлював українські прапори. По поверненні активно займався громадськими справами в Асоціації учасників та інвалідів АТО. 3 липня 2020 року очолив

Олексій Цапенко, військовослужбовець Національної Гвардії України, учасник бойових дій. У кінці серпня 2014 року російські бойовики прорвалися через український кордон, зав’язався бій біля Лисичого. Там Олексій зазнав важких поранень хребта та ніг. Нині продовжує службу в рідній частині. {youtube} {/youtube}

Володимир Сеньковський, капелан в/ч 3039 Національної Гвардії України, учасник бойових дій, родом зі Львівської області. Майже чверть століття у служінні Богу. Коли почались бойові дії на Сході країни, не зміг сидіти дома, хоча там його чекали дружина та шестеро дітей – найменшому сину тоді ледь виповнилося 3 роки. Спочатку був 14-й окремий добровольчий мото-піхотний батальйон,

Руслана Миронюк, громадська активістка, мама загиблого героя Олексія Волкова. Восени 2013 року після закінчення Варварівського професійного ліцею Олексій пішов за контрактом до 79-ї окремої аеромобільної бригади, після чого з початком бойових дій потрапив на Схід України. Загинув під Зеленопіллям під час масованого обстрілу з установки «Град» бойовиками близько 4.30 ранку 11 липня 2014 року. Олексій